В саму західну столицю Австралії приїхала по роботі. Про відпочинок не думала, поки ні отримала лист від подруги-винороба, яка давно хотіла подивитися на закордонні виноградники. А тут і випадок: бос захворів. Загалом, з'явилося три дні. Подруга примчала вже вночі, але ми все ж вирішили сходити в ресторан. На вулицях небагатолюдно, всі відомі мені заклади закриті. Для чого тоді вся ця приваблива краса?
Ледве знайшли чистий ресторан. Там нам пояснили, що місцеві вважають непристойним так пізно (відразу після 10!) Вечеряти поза домом. А працювати тільки для навіжених туристів невигідно. Гаразд, взяли меню, вивчаємо. За 3 хвилини вибрали «нічний» блюдо для мене: курочку, запечену в вершково-сирному соусі, за годину - для подруги. Вона лактовегетаріанка, для таких, сказав нам офіціант, тут нічого не передбачено. Ледве знайшли салат з бататом і ельфійських хліб. На щастя, вдень вегетаріанські страви подають вільно і навіть красиво сервірують.
Рано вранці наступного дня відправилися на виноградники. Так як тутешні гіди показують виноградники тільки разом з стежкою каторжників, по якій нам бродити було лінь, поїхали самі. Як на мене, нічого особливо. Звичайний виноград, який вирощують наші севастопольські заводи. Але подруга нескінченно захоплювалася доглянутістю і красою їх сортів. Мене вразило тільки наявність автоматів для збору ягід, дивовижна точність формування рядів. Ніби прибульці, а не люди робили.
Помилувалися працями австралійський виноградарів, випили вина і перекусили сиром з національними прісні коржі в одному з винних барів Лебединій долини, повернулися до мене, відпочили і - на пляж. Хотілося поговорити без сторонніх вух (наших тут досить, вони жадають спілкування), тому вибрали тихий «Сіті Біч». На нього воліють ходити з сім'ями тутешні шанувальники плавання-загоряння. Умов для серфінгу, дайвінгу ніяких, зате є парковка, дитячі майданчики, барбекющніци. Ми постаралися знайти самий відокремлений куточок і наткнулися на такого ось «відпочиваючого».
Останній день провели спокійно, частково на суші, трохи в море. Вранці, взявши напрокат велосипеди, доїхали до порту Фрімантл, сіли на паром, дісталися до острова Роттнест. Там носилися, як в дитинстві, по спеціально зробленим для таких скажених велосипедистів доріжках. Днем гуляли по знаменитому Кінгс-парку, поки ні загули ноги. Добрішали до одного з м'яких і пухнастих газонів, звалилися і лежали кілька годин. Увечері знайшли сили зібрати кошик для пікніка і поїхати на пляж Муллалу, звідки найзручніше відпливати на байдарці (ми обидві - завзяті байдарочниця). Повертатися в будні не хотілося ...