Що і сказати, Кривий Ріг я побачила теж зовсім не з тих сторін, з яких варто розшукувати пам'ятки. А все тому, що не підготувалася до поїздки заздалегідь. І як можна знайти пам'ятки в цьому місті, якщо виділяється він як найдовший за своєю протяжністю місто у всій Україні. Люди, що живуть на різних кінцях міста, бачаться не так часто. Їхати довго і для туриста створюється враження, що їдеш постійно по одній прямій дорозі, і вона ніколи не закінчиться.
А насправді тут є що подивитися. Ну, по-перше, Криворіжсталь. Чи не кожен день на власні очі таке побачиш. І що таке промисловість теж не все знають. Але її я, на жаль, побачила вже пізніше, на фотографіях своїх друзів, які заздалегідь готувалися до поїздки. У них же я помітила «метро» - швидкісний трамвай з декількома підземними станціями. Така собі швидкісна електричка, яка проводить екскурсію.
Городок промисловий і очікувати дуже багато чого від нього не варто. Мені не дуже сподобалося. Все, що зустрілося на шляху, серед звичайної типової забудови - це зруйнований Ляльковий театр. Хоча, навіть якщо б він був добудований, його б це не врятувало, тому що будівлю теж досить не химерно.
Мій вердикт такий: побувати варто, побачити, скласти своє враження. І правильно готуватися до поїздки, щоб не залишалося бажання повертатися оглядати.
