Мій "відпочинок" в Затоці випав на серпень 2013 року, і так вийшло, що цей час стало розпалом сезону. Першим жахом стала дорога від Одеси до Затоки. У нас було два варіанти: маршрутка або електричка. Вибрали маршрутку. Як виявилося, про слово чергу тут ніхто не чув, і все ломилися, виштовхуючи одна одну. Їхати годину-півтори по пробкам, жахливим дорогам, і нестерпної спеки. Назад я їхала вже на електричці, і це було набагато простіше і краще, ніж на маршрутці, хоча людей дуже багато набивається.
Житло в Затоці дуже дороге, приблизно такі ж ціни в Криму. Можна знайти звичайно і бюджетний варіант, але це якесь приміщення гаражного типу, в якому маленьке вікно і то не відкривається.
Територія Затоки дуже велика: довга і вузька смуга вздовж берега. На центральній вулиці все що завгодно: бари, нічні клуби, ресторани, магазини, аптеки і все те, що потрібно відпочиваючим.
Кафе, бари, ресторани дуже дорогі. Просто обід з пюре на воді з курячим стегном, незрозумілий суп, більше схожий на юшку, і компот обійшовся в 65грн. Пиво українського виробника в тому ж кафе коштувало 20грн. за келих.
Клубів вибір досить великий: уздовж всієї берегової лінії. Зайшли з друзями в один і через 10 хвилин вийшли, тому як контингент залишав бажати кращого.
Пляж як і все тут - так собі, не дуже чисте море, не зовсім чистий пісок з недопалками, мулисте дно.
Що стосується природи, то тут її майже і немає. Вид з нашого готелю був шикарний - на смітник, враховуючи ціну за номер - 400грн. на добу.
Єдине більш-менш симпатичне місце, яке ми знайшли в усій Затоці - це водойма на території одного з готелів, і то, ця водойма - бруднувато болотце.
Зіставивши ціну і якість, через день ми звідси виїхали в пошуках кращого місця для відпочинку.