Моя одноденна поїздка в Кострому відбулася тільки з тієї причини, що туди з'їздила моя подруга і дуже емоційно мені потім про це розповідала. Місто їй дуже сподобався і в особливому захваті вона була від Іпатіївського монастиря. Вона мені так описала знаходиться в ньому ікону Страшний суд, що у мене просто мурашки по шкірі пішли.
Тому Кострома ще з того разу осіла в моїй голівоньці в списку місць, які я хотіла б відвідати. Вирішила я відразу цю поїздку поєднати з відвідуванням Ярославля, там залишитися на нічліг і ще погуляти, а в Кострому з'їздити на один день. Поїхали ми туди удвох з моїм хлопцем. Як приїхали то вирішили насамперед почати знайомство з містом з його центральної площі Івана Сусаніна. Тільки місцеві її чомусь «сковорідкою» називають.
Площа звичайно ж дуже красива, дуже зелена і квіточок багато всяких різних. Насамперед нам звичайно ж в очі впала старовинна Пожежна каланча, яка тут знаходиться ще з дев'ятнадцятого століття, ну і зрозуміло величезна кількість голубів ну прямо як у Венеції все одно що.
Буквально поруч з цією площею знаходяться теж старовинні Торгові ряди. Їх до речі можна побачити в багатьох російських містах, я такі наприклад в Калузі бачила. Тут затишно розмістився міський ринок, потім усякі невеликі магазинчики і поруч лоточки з різними сувенірами місцевого виробництва. В основному тут продається лляна продукція - всякі там рушники, скатертини, сорочки розшиті, серветки і так далі.
Потім ми пройшлися прямо до церкви Воскресіння на Дебре. Вона просто казково красива! І виглядає як нібито зі старої російської казки. Але головною метою нашого маршруту був звичайно ж Іпатіївський монастир. Заради нього власне ми і приїхали в це місто. Звичайно, він дуже красиво і переконливо виглядає прямо з протилежного берега річки Кострома.
Ну а на вході в монастир як зазвичай - кіоски з усякою сувенірною продукцією і тут теж в основному вироби з льону. На вході я одягаю як і належить видану мені довгу спідницю і ми вирушаємо в серці Костроми - до білокам'яної обитель з багатющою історією. Монастир був побудований якраз на тому самому місці, де річка Кострома впадає в Волгу. Ще з давніх часів костромичи називають це місце «Стрілкою», ну а вже після того як тут власне побудували монастир, то у нього з'явилося інша назва - Іпацкій мис.
Головним храмом Іпатіївського монастиря вважається Троїцький собор з дзвіницею. У написанні фресок всередині цього собору брав участь найвідоміший з поволзьких іконописців - Гурій Нікітін. Якщо зробити маршрут по захоплюючим «Золотому кільцю», то його роботи можна побачити в багатьох старовинних храмах і церквах.
Костромичи звичайно ж пишаються своїм таким знаменитим земляком, який особисто писав ікони для молінь царя Олексія Михайловича з царицею, а той його роботи посилав в якості цінних подарунків за кордон. А ось розпис стін Троїцького собору в Костромі виявилася на жаль однією з останніх робіт майстра.
Далі після собору ми прямо вирушаємо в Царські палати або палати бояр Романових. Там всередині розташовується музей Романівської династії. Тут дуже багато представлено речей і предметів, подарованих монастирю представниками цієї старовинної династії і роду Годунова.
Далі ми пішли в свічковий корпус монастиря. Саме там розташовані ті експозиції, які цікавили мене найбільше - «Скарби російського прикладного мистецтва шістнадцятого-дев'ятнадцятого століть» і «Церковні старожитності Костромської землі». І саме тут і знаходиться та сама різьблена ікона «Страшний суд», про яку мені багато говорила моя подруга. Дивитися на неї можна звичайно дуже довго, вражає - не те слово!
В іншому крилі цього ж корпусу виставлені ікони роботи костромських майстрів, в тому числі і самої великої гордості костромичей - Гурія Нікітіна.
Ну а потім ми ще погуляли по набережній, подивилися на альтанку Островського (точна копія тієї що в Ярославлі) і на пристань, яку знімали у фільмі «Жорстокий романс». Прогулялися по центру, подивилися на старовинні будівлі і поїхали в Ярославль, тому що на завтра ми мали такий же цікавий і насичений день.