Багато разів приїжджаючи в Санкт-Петербург у справах або в гості до родичів я гуляючи по Невському проспекту проходила повз Казанського Собору. І весь час захоплювалася його архітектурою, але ось якось не до того було зайти всередину. Ну а в це відрядження я вже чітко вирішила для себе, що неодмінно постараюся зайти і подивитися, що ж там усередині знаходиться. А адже в ньому по суті зберігається одна з найголовніших святинь цього міста - ікона Казанської Божої Матері. Та й сам собор будувався за велінням імператора Павла I як би саме для цієї ікони, ну і як Кафедральний собор міста Санкт-Петербурга.
Точна адреса собору, якщо хто не в курсі - Невський проспект, 25. Він знаходиться навпроти Будинку Книги в тому місці, де Невський проспект перетинається з каналом Грибоєдова. У будні дні собор відкривається о пів на дев'яту ранку, а у свята і у вихідні дні - о пів на сьому ранку, закривається ж він відразу ж по закінченню вечірньої служби. Оскільки Казанський Собор є діючим храмом, то вхід в нього абсолютно безкоштовний. Однак, є при цьому невеликий мінус - всередині нього не можна фотографувати, або ж це можна якось тихенько зробити без спалаху, так щоб не перешкодити віруючим.
Будівництво храму було розпочато в 1801 році і тривало воно цілих десять років. Імператор Павло I дуже хотів, щоб цей собор зовні нагадував римський Храм Святого Петра. З безлічі проектів він вибрав той, що був виконаний молодим архітектором Вороніхіним. Примітним фактом є той, що він був побудований виключно з місцевих - переважно карельських матеріалів. І будували його в основному кріпосні люди, та й сам архітектор Вороніхин теж був в минулому кріпаком графа Строганова.
Урочиста закладка храму відбулася вже після того як імператор Павло I був убитий змовниками - в присутності його сина імператора Олександра I. Отже, за десять років храм був побудований - величний і монументальний. І саме звідси після проведення урочистого молебню в 1812 році відправився на війну з французами російський полководець Михайло Іларіонович Кутузов. І знову ж таки, саме сюди в червні 1813 року був привезено його тіло. Напевно мало хто знає про те, що саме в Казанському Соборі похований М.І. Кутузов, а якщо точніше, то в північному приділі храму. Поруч розташовуються трофейні прапори і ключі від тих міст, які під час війни здалися російської армії.
Ще один цікавий факт - та колонада з 96 колон, кожна з яких має висоту в 13 метрів, що надає безсумнівну велич храму, була задумана архітектором виключно з тієї причини, що Казанський собор стоїть по відношенню до Невському проспекту як би боком. Щоб дещо згладити цю обставину і побудували з північного боку колонаду. За задумом архітектора точно така ж колонада мала бути біля собору і з південної сторони, але проект в повній мірі не був здійснений і північна частина собору стала парадної.
У радянський період всередині Казанського собору знаходився Музей релігії та атеїзму. Приголомшлива нісенітниця. А в період Великої Вітчизняної війни для підняття бойового духу населення в соборі було відкрито виставку, присвячену Вітчизняній війні 1812 року. На жаль під час війни Казанський собор сильно постраждав, але тільки лише до 1951 року міська влада змогла приступити до його відновлення.
Всередині собору кілька темнувато, але зате атмосфера відповідна - люди моляться, ставлять свічки, розглядають ікони. А ось до ікони Казанської Божої Матері зазвичай стоїть велика черга. Туристи відчувають себе дещо незатишно, але зате віруючим тут дуже добре.
Зовні храму є невеликий скверик і лавочки. А ще по різних сторонах колонади встановлено два пам'ятники - двом найбільшим російським полководцям Михайлу Іларіоновичу Кутузову і Барклая де Толлі. Так що можна тепер з повною впевненістю сказати, що моя мрія нарешті здійснилася.