На сьогоднішній день досить чимало європейських, так і російських громадян можуть з гордістю вважати себе активними туристами, адже в їхньому багажі чимало відвіданих країн з різних кінців світу. Однак, є ще на нашій планеті такі місця, куди направляють свої стопи тільки найпалкіші прихильники пригод. Їх тягне все «най-най», де можна спробувати свої сили. Так, сама по собі Африка для європейця вже екзотика, Танзанія - щось «кіношна», а Кіліманджаро і зовсім - то казка, чи то легенда, чи то символ ... Проте, і там теж ступає нога людини, в тому числі - російського. Кіліманджаро - «най-най» в Африці з усіх найкрупніших гірських висот, що володіє своєю цікавою історією, яка пропонує випробувати себе в самих різних іпостасях і на самих різних рівнях. І не варто думати, що тамтешня туристична інфраструктура обмежується опрацьованими протягом десятиліть маршрутами. І нічліг вже давно не ультра найпростіші намети, де можна було просто сховатися від негоди. Одним словом, сьогодні відправитися до казкової Кіліманджаро означає вибрати один з найбільш інтригуючих туристичних маршрутів з усіма його атрибутами.
На самій горі, звичайно, селитися не має сенсу, тим більше, що вона характеризується досить холодним кліматом. Настільки, що деякі її варіанти сходження припускають досвід руху альпіністів по снігу і льоду. А от розташований поблизу адміністративний центр однойменної з вершиною-вулканом області з населенням близько 144 тисяч чоловік дуже навіть гостинний і фактично є брамою, хвірткою, проходом - як завгодно називайте! - до Кіліманджаро, яку прекрасно видно не тільки з цього міста - Моши, а й з усіх прилеглих саван як Танзанії, так і сусідньої Кенії. Моши справляє враження досить милого, доглянутого міста з переважаючими малоповерховими будівлями. Проте, тут знаходиться цілий ряд освітніх установ - від університетів і дослідницьких інститутів до фармацевтичної школи. В околицях міста розташовані кавові плантації, а на відстані близько півсотні кілометрів є водоспад Матеруні. Туристичний сектор місцевої економіки стабільно розвивається, настільки, що в Моше є тепер і російськомовна туристична фірма. При таких умовах не дивно, що вибір тимчасового притулку перед сходженням на Кіліманджаро чималий . Правда, «люксового» рівня - 4-5 зірок - готелів мало, щось близько двох-трьох, але всі інші досить комфортні, причому, в них є номери «люкс» і Suite. Ціни в усьому готельному секторі Моши практично однакові. Наприклад, номер «стандарт» в тризірковому Stella Maris Lodge з включеним сніданком обходиться туристам за ніч близько 4 500 рублів. Є і досить бюджетні хостели в сільському стилі, і комплекс-готель, який представляє з себе окремо стоять круглі стилізовані будиночки на одній території із загальним басейном, і готелі з позначенням «2 зірки» - простіші в оформленні та економічні.
Для того, хто зібрався здійснювати досить-такі непросте сходження на Кіліманджаро, велике значення буде грати харчування. Танзанія в цілому і Моши зокрема, безумовно, помітно відрізняються своєю кухнею від Європи. Таку екзотику як м'ясо крокодила з запеченими бананами або страусине спекотне навряд чи ще десь зустрінеш. Але здебільшого місцеві ресторани і кафе не «лякають» іноземних туристів зовсім вже ексцентричної їжею, пропонуючи цілком «зрозумілі» - з використанням м'яса козеняти, курки, яловичини. Багатство тваринного світу дає можливість Танзанійці робити упор на м'ясні страви . Хоча десерти тут теж непогані, наприклад, кавово-мигдальний - халу. Цінується тутешнє пиво - смачне і недороге. Національний спиртний напій виготовляється з папайї, схожий за смаком на джин і носить назву «коньягі». Крім рідної африканської кухні місцеві ресторатори вправні також в індійській (в тому числі - вегетаріанської), італійської та китайської. Відмінною якістю тут відрізняються кава і чай.
